Фізики з'ясували величину індукції магнітного поля в ядрі Землі, що дозволить отримати нові дані про процес обертання планети.Магнітне поле ядра Землі, за найновішими даними, становить 2 міллітесли, що еквівалентно індукції магнітного поля побутових електромоторів. Для порівняння, на поверхні Землі ця величина в середньому в 100 разів менше, а індукція магнітів Великого адронного коллайдера, які відхиляють пучки заряджених частинок, у 100-1000 разів більша. До цього часу вчені вважали, що індукція магнітного поля в ядрі Землі становить всього 0,2 міллітесла, однак робота колективу авторів із Франції дозволила уточнити це значення, спираючись на багаторічні дані спостережень за тривалістю земної доби. Попри те, що тривалість земної доби, вважається, становить 24 години, насправді, ця величина не постійна, вона весь час змінюється. Наприклад, 1 мільярд років тому тривалість доби становила всього 18 годин, проте приливні сили, що чинять вплив на Землю з боку Місяця, поступово перевели частину енергії обертання Землі в енергію морських хвиль, що і викликало уповільнення її обертання. Більше того, одне з найважливіших відкриттів метеорологів ХХ століття полягає в тому, що навіть сила і напрямок вітрів, що дмуть із періодичністю в кілька годин, здатні вплинути на швидкість обертання Землі, уповільнюючи і прискорюючи його на безмежно малі, але, тим не менше, фіксовані значення. У той же час, вчені знали і про періодичний цикл зміни тривалості земних діб, вимірюваний десятими частками мілісекунд, який повторюється кожні шість-вісім років. Ці дані було накопичено під час спостережень за тривалістю доби протягом 1925-1997 років. Команда Ніколя Жилле з Інституту Джозефа Фур'є у французькому Греноблі припустила, що причина цих варіацій полягає в коливаннях у швидкості обертання рідкої металевої оболонки твердого ядра нашої планети. Саме ця оболонка відповідає за існування магнітного поля у Землі.Невеликі флуктуації швидкості її обертання викликають "натяг" магнітного поля, яке прагне утримати рідку металеву оболонку на своєму місці, в результаті чого відбувається пошарова зміна швидкості обертання цієї ж оболонки. Такий ефект отримав назву "торсіонної хвилі обертання рідкої оболонки ядра Землі". Поширення цієї хвилі зовнішньою рідкою оболонкою ядра Землі займає, приблизно, чотири роки. Оцінити величину цієї хвилі і допомогли спостереження за спричиненими нею коливаннями тривалості земних діб, що, у свою чергу, дозволило обчислити величину індукції магнітного поля на поверхні рідкої оболонки (2 міллітесла) і оцінити це значення усередині ядра (4 міллітесла). Тепер вчені мають визначити причини, за якими зовнішня оболонка ядра Землі періодично прискорює свій рух і сповільнюється знову. В лютому 2010р. фізики провели найточніший на сьогоднішній день експеримент з вимірювання гравітаційного уповільнення часу, передбаченого теорією відносності Ейнштейна.
